Історія школи
19 квітня 1943 року за наказом Харківського обласного відділу народної освіти було відкрито спеціальний дитячий будинок №1 для дітей офіцерів, батьки яких загинули в роки Великої Вітчизняної війни. Директором закладу було призначено Друшляка Григорія Олексійовича. Головна мета, яка стояла перед його колективом – зігріти загрубілі від війни і болю дитячі серця, повернути дітям забране війною дитинство. Першою прийшла працювати до дитячого будинку, ще юною, вихователь Провар Валентина Сергіївна, яка віддала закладу майже все своє життя, 54 роки виховувала підростаюче покоління. 33 роки свого педагогічного шляху пройшла Сіренко Любов Дмитрівна шкільними коридорами, виховуючи малечу, виконувала обов’язки завуча з виховної роботи, вчителя, вихователя.
У 1960 році дитячий будинок було перейменовано у допоміжну школу-інтернат. І саме з цього року розпочинається історія навчального закладу — нашого рідного дому. Перші вихованці вийшли зі стін школи у 1965 році. За час свого існування навчальний заклад випустив понад 1500 учнів. За 56 років існування в школі працювало і продовжують працювати багато досвідчених, творчих педагогів, які віддавали і віддають свою душу і серце дітям. Під керівництвом мудрих і талановитих керівників, таких як Дюженко Анатолій Олексійович, Онопко Тамара Гнатівна, Пушкар Наталія Борисівна наш навчальний заклад має високі результати в навчанні та вихованні підростаючого покоління. У школі протягом всіх років працювало і до сих пір працює 9 сімейних династій. Діти гідно продовжують традиції своїх батьків-педагогів.
Понад п’ятдесят років нашої шкільної історії об’єднало нас у велику родину. Не всі члени нашої родини зараз з нами поруч… Але ми їх пам’ятаємо і продовжуємо сіяти в дитячих серцях любов до рідного краю, до рідної землі. Допомагаємо нашим вихованцям зростати гідними громадянами вільної України.