6 травня 2023 року минає рік, як страшне горе увірвалося у нашу шкільну родину – не стало нашої колеги Копійко Людмили Петрівни, життєрадісної, милої, доброзичливої, що дарувала свою привітну посмішку при кожній зустрічі й знаходила для всіх добре слово. Бог прийняв в обійми її добру і світлу душу. Та від усвідомлення цього розпач від втрати не вщухає. Серце не вірить, душа не сприймає, що серед живих її немає. Нехай у цей день згадають всі, хто її знав.
Неначе день, пройшов цей рік.
Як швидко час минає.
Ти вже не ступиш на поріг –
Тебе із нами вже немає.
Ти не пішла від нас у небуття,
Ти в наших душах будеш вічно жити,
Бо щирим, відданим було твоє життя,
Ти будеш з неба ясною зорею нам світити.
Тебе немає – скільки хочеш – клич,
Сама печаль повисла над землею,
І сумно, що серед тисячі облич
Більш не зустрінеш посмішки твоєї.